Перша медична допомога.

Якось моторошно це звучить – але правда в тому, що українських лікарів не вчать в інституті, що робити під час бойових дій у місті. Вони не мають значимого досвіду роботи в умовах бойових дій за кордоном.

 А якби й мали, то невідомо, чи досвід перебування в Африці чи Азії був би корисний для України.

Тож у цій ситуації будь-які поради є дуже суб’єктивними. Просто ніхто з нас, українців, з таким ще не знайомий. 

• Три першочергові тези:

1. Для пораненого чи хворого в надзвичайних умовах загальні правила виживання набагато важливіші за нюанси надання власне медичної допомоги.

Міркування безпеки потерпілого та його оточення, елементарні правила поведінки під час військових дій, у захопленому місті, при перебуванні в лісі, горах є першочерговими.

От тільки лікарі тут не є експертами. Сяк-так допомагатиме туристичний досвід. Тому не говоріть із лікарями про таке. Будуть фантазувати, та переповідати десь прочитане.

2. Ми не знаємо, до чого саме готуватися.

До перебування в мегаполісі в умовах воєнного стану? До евакуації та мандрівки полями-лісами? А ще – ми не знаємо, як довго нам доведеться бути в таких "надзвичайних" умовах.

Відтак, ми не знаємо, яку аптечку збирати. Та і яку б не зібрали, навіть лікарня не завжди в змозі допомогти. Годі й казати про польові умови.

Тому говорячи про медичне забезпечення, будемо виходити з міркувань "без чого точно не можна обійтись" та "чим ми вміємо користуватись". Термометр потрібен? А апарат, що виконує аналізи крові?..

3. І склад аптечки, і тематика курсів не в змозі охопити все, що може з нами статися.

Тому треба готуватися до того, що "напевне станеться" – себто до того, що стається "часто". А також до того, що "стається рідше, але є дуже загрозливим, проте виліковним".

Але, передусім, давайте уявно перенесемося з лікарень та поліклінік – до лісу чи гір, для початку. Готові?

Уявімо, що в потерпілого дійсно сталася зупинка дихання та серцевої діяльності. Один із двох способів штучного дихання – метод Сильвестра, розставляння в сторони та притискання до грудей рук потерпілого – нам точно не допоможе, його вже півстоліття ніхто не використовує через неефективність.

Але навіть якщо допомогу надаватиму я особисто, бездоганно володіючи технікою штучного дихання та непрямого масажу серця, мене "вистачить" хвилини на 2-3. Далі я просто фізично не зможу працювати ефективно! Оживлення – це виснажлива, напружена робота. 

Тож не тішитимемо себе ілюзіями та не витрачаймо час інструктажів намарно. Будьмо реалістами.

Упевнений, "перша медична" має передусім розглядати ситуації "щоденні". Пригадайте, скільки разів кожен із вас бачив зупинку серця? А порізаний палець чи опік? Відчуваєте різницю?

Проте, є речі, медичні вмілості, котрі справді рятують життя, хоча є нескладними у виконанні. І якщо такі вміння знадобляться лише раз у житті, цього достатньо, щоб їх опанувати.

Ось про це й поговоримо далі – аптечка та перша медична.

• Зомління, непритомність

До зомління можуть призвести перегрівання, перебування в душному приміщенні, емоційні чинники тощо. Інколи, непритомність може бути проявом серйозних захворювань.

При зомлінні людина блідне, з'являється холодний піт, запаморочення, різка слабкість, людина непритомніє. Дихання та серцебиття не порушуються.

Що робити?

1) Покласти потерпілого на спину, горизонтально, з дещо піднятими ногами.
2) Розстібнути комір чи звільнити від одягу, що стискає.
3) Забезпечити доступ свіжого повітря, якщо це сталося в приміщенні.
4) Обтерти обличчя, шию хусткою, змоченою в холодній воді.

Якщо зомління спричинене перегріванням у приміщенні – одразу винести потерпілого на свіже повітря. Якщо ж перегрівання сталося надворі – занести потерпілого в прохолодне приміщення чи в тінь. Крім указаних заходів, дати пити вдосталь холодної води чи холодних напоїв – але! – лише тоді, коли потерпілий опритомніє та зможе сидіти.

Зазвичай, швидко настає покращення самопочуття, і вказаних заходів цілком достатньо.

Лікар потрібен, якщо: 
1) самопочуття не покращується протягом 7-10 хвилин;
 2) наявні будь-які ознаки, за якими можна запідозрити якісь захворювання – головний біль, біль у грудях, животі тощо.

• Носова кровотеча

Носова кровотеча виникає при травмах носа, а також може з'являтися самостійно при певних захворюваннях. Проте, досить часто носова кровотеча виникає без видимої причини.

Що робити?

1. Посадити потерпілого. Голову дещо нахилити вперед.
2. Затиснути ніздрі, стискаючи ніс із боків пальцями на 10 хвилин.
3. Після зупинки кровотечі не видаляти згортки крові, уникати посиленого носового дихання, фізичних навантажень протягом кількох годин.

Лікар потрібен, якщо: 
1) кровотеча не спиняється протягом 15 хвилин;
 2) кровотеча неодноразово повторюється;
 3) кровотеча є наслідком значної травми голови;
 4) кровотеча значна та супроводжується стіканням крові по задній стінці глотки.

При значній кровотечі, котра не спиняється вказаним способом та неможливості швидкого надання лікарської допомоги, ніздрі потерпілого необхідно по можливості глибоко та щільно заповнити смужками бинта довжиною 25-30см та 1,5 см завширшки. Зважати, щоб потерпілий не захлинувся кров'ю, яка стікає в глотку. Негайно транспортувати до лікарні.

• Травма ока

Хімічні опіки ока виникають при випадковому потраплянні в очі подразнюючих речовин – кислот, лугів, розчинників, побутових хімікатів тощо.

Що робити?

1. Негайно промити око великою кількістю води – чим більше, тим краще – або під проточною водою.
2. Накласти чисту пов'язку.
3. Дати знеболюючі ліки.
4. Якомога швидше транспортувати до лікарні.

При найрізноманітніших травмах ока потерпілого турбують біль, сльозотеча, крововилив в око, крововиливи та набряк повік. Можливе погіршення зору травмованого ока. Консультація лікаря при будь-яких ушкодженнях ока є дуже бажаною.

Що робити?

1. Закапати в око розчин сульфацилу-натрію (альбуциду).
2. Накласти чисту пов'язку.
3. Дати знеболюючі ліки.

При погіршенні зору травмованим оком негайне транспортування до лікарні є обов'язковим. При підозрі на поранення, розрив очного яблука потерпілого транспортують на ношах.

При потраплянні в око стороннього тіла:

1. Промити око великою кількістю води. Інколи цього буває достатньо для видалення стороннього предмета.
2. Почергово вивертаючи повіки, знайти стороннє тіло. Якщо воно є м'яким, наприклад, дрібна комаха – спробувати видалити кінчиком згорнутої хустини, не інакше!

Якщо стороннє тіло є твердим – піщинка, метал, деревина – видаляти його небезпечно. Тоді в око закапують розчин альбуциду, накладають пов'язку, транспортують до лікарні. Те саме слід зробити, якщо м'яке стороннє тіло за якихось причин не видаляється.
 

• Опіки

Опіки з'являються в результаті дії на шкіру гарячої рідини, пари, розпечених предметів, відкритого вогню, сонячних променів тощо.
 
Що робити?

1. Вивести потерпілого із зони небезпеки, загасити одяг, що горить.
2. Негайно, не знімаючи одягу, занурити обпечену ділянку тіла в холодну воду на 15-30 хвилин – це суттєво зменшить біль та зменшить обсяг ураження.
3. Не припиняючи охолодження водою, обережно звільнити уражену ділянку від одягу, його краще не знімати, а розрізати. Ділянки одягу, що прилипли до шкіри, не віддирати, а обрізати по краях, залишаючи на місці.
4. Дати будь-які знеболюючі засоби з аптечки.
5. Накласти чисту, суху пов'язку, не туго, для запобігання потрапляння в рану бруду. Уражену кінцівку знерухоміти.
6. Дати багато пити солодкого чаю, води.
7. Вирішити питання про необхідність транспортування потерпілого до лікарні.

Заборонено вживати алкоголь! Не можна відривати шматки одягу, що прилипли – їх треба залишати під пов'язкою. Небажано проколювати пухирі на шкірі. Бажано залишати обпечену шкіру не змащеною. Неправильне використання протиопікових засобів лише зашкодить!

Для лікування незначних, поверхневих опіків зазначених заходів цілком достатньо. При глибших опіках, коли на обпеченій шкірі з'являються пухирі, бажаною є консультація лікаря.

Лікар потрібен якщо: 1) опік глибокий – шкіра набуває білястого, жовто-коричневого чи чорного кольору, втрачає больову чутливість; 2) опік значний – площа опіку приблизно дорівнює площі десяти долонь потерпілого; 3) незалежно від глибини, опік розташований на обличчі та шиї, на кистях, на ступнях чи на статевих органах; 4) опіки відкритим вогнем отримані в закритому приміщенні – є велика ймовірність ураження дихальних шляхів димом; 5) за будь-яких обставин, якщо стан потерпілого не покращується.

Підчас транспортування до лікарні потерпілому треба давати знеболюючі, давати багато пити.

• Хімічні опіки

Хімічні опіки виникають при потраплянні на шкіру концентрованих кислот чи лугів. При цьому з'являються біль та ураження шкіри в місці дії їдкої рідини.

Що робити?

1. Найважливіше – негайно промити уражену шкіру великою кількістю води. Бажано тримати місце опіку під проточною водою щонайменше 20 хвилин.
2. Зняти з потерпілого одяг, на який потрапила їдка рідина.
3. Після ретельного промивання, допомога надається як при звичайному опіку.
4. По можливості – транспортувати потерпілого до лікарні.

Суворо заборонено промивати уражену шкіру оцтом, розчином соди, лимонною кислотою, тощо!

• Переохолодження 

Увага! Переохолодження – безпосередня причина смерті!

Цей загрозливий стан може настати за умов тривалого перебування людини при температурі середовища менше +14 С.

Переохолодженню сприяють: втома, недостатньо теплий та/або мокрий одяг, сильний вітер, висока вологість повітря, голод. Дуже швидко переохолодження настає при перебуванні в холодній воді.

Як розпізнати появу переохолодження?

Бути уважним! Постраждалий може не відчувати погіршення самопочуття, його поведінка може стати неадекватною, "дивною", він може поступово стати млявим, сонним, повільно та неохоче відповідати на запитання, мова сповільнюється, порушується координація рухів – потерпілий необережний, часто перечіпляється, час від часу з'являється сильне тремтіння. Якщо вчасно не надати допомогу, потерпілий непритомніє, "засинає" та згодом помирає.

Що робити?

1. ЗУПИНИТИСЯ! При будь-якому навантаженні організм витрачає багато тепла.

2. Подбати про допомогу – послати витривалих учасників мандрівки до найближчого населеного пункту, подавати сигнали біди тощо.

3. СХОВИЩЕ! Усіма можливими в даній ситуації засобами створити сховище від вітру, холоду, опадів, попередити подальші втрати тепла.

4. Забезпечити наявність вогнища, гарячої води всіма можливими в даній ситуації засобами.

5. Дати потерпілому гаряче питво, шоколад, згущене молоко, якщо потерпілий притомний.

6. Пам'ятати про інших учасників мандрівки, запобігати їх переохолодженню.

7. ТРИВАЛИЙ ВІДПОЧИНОК! Якщо допомога взагалі прийде та ви маєте достатньо надійне сховище, достатній запас їжі та води – ЧЕКАТИ НА ДОПОМОГУ! Якщо такої надії немає, – вирушати до найближчого населеного пункту, безпечного місця тільки після тривалого відпочинку.

Як відігрівати потерпілого?

Замінити весь мокрий одяг. Сісти щільним колом довкола потерпілого. Найбільш витривалий роздягається та лягає з потерпілим в один спальний мішок. Давати пити гаряче та їсти. Прикладати тепло – наприклад, пляшки з гарячою водою – до шиї, під пахви, між стегна.

Триматися!

Суворо забороняється вживати будь-які алкогольні напої чи розтирати шкіру! Не поспішайте транспортувати постраждалого чи кудись іти без тривалого відпочинку та повноцінного зігрівання. 

Як запобігати переохолодженню?

Не перевтомлюватися, відсипатися. Їсти, пити протягом дня. Мати про запас шоколад, згущене молоко, цукор. Мати теплий одяг, навіть улітку.

• Рани 

Небезпека поранення зумовлена: кровотечею, яка може бути значною; можливим пораненням внутрішніх органів, нервів, сухожилків тощо; можливим нагноєнням рани; можливим розвитком правця, гангрени. Окрім того, при загоюванні рани можуть утворюватись грубі рубці. 

Тому, для своєчасного виявлення та лікування можливих ускладнень, будь-яку рану має оглянути лікар.

Що робити?

1. Посадити чи покласти потерпілого, звільнити ушкоджену ділянку тіла від одягу, оглянути рану.

Якщо кровотеча незначна: 

1) Промити рану розчином перекису водню або чистою водою;

 2) Шкіру навколо рани змастити спиртом чи розчином йоду;

 3) Перев'язати рану стерильним бинтом або чистою тканиною;

 4) Транспортувати потерпілого до лікарні.

Якщо кровотеча значна – негайно накласти на рану тиснучу пов'язку. Кровотеча мусить бути зупинена! Транспортувати потерпілого до лікарні або викликати допомогу.

Важливі зауваження:

Найголовніше при наданні першої допомоги при ранах – зупинити кровотечу! Для огляду рани одяг можна не знімати, а розрізати.

Джгут не накладати! Лише при ампутації чи розчавлюванні кінцівки можна тимчасово перетиснути кінцівку джгутом/мотузкою/паском тощо, котрий затягується до повної зупинки кровотечі.

Якщо в рані є стороннє тіло – уламок деревини, скла, металу, тощо – на рану накласти чисту пов'язку, транспортувати потерпілого до лікарні. Видаляти стороннє тіло небезпечно.

Якщо рана, навіть незначна розташована на шиї, грудній клітці, животі – є велика ймовірність ушкодження внутрішніх органів. Негайно транспортувати до лікарні.

Незначні, поверхневі порізи, подряпини можна лікувати самостійно, щоденно обробляючи шкіру навколо рани йодом чи спиртом. Рану тримати під чистою, бажано стерильною пов'язкою.

Біль, набряк, почервоніння навколо рани може свідчити про її нагноєння. Звернутися до лікаря.

• Вивихи та розтягнення

Про вивих у суглобі будуть свідчити:

Різка деформація в ділянці суглобу, неприродне, вимушене положення кінцівки. Нестерпний біль! Неможливість будь-яких самостійних рухів у звихнутому суглобі. Спроба рухати кінцівку в ділянці суглобу неможлива та супроводжується різким посиленням болю. 

Слід пам'ятати, що вивихи можуть поєднуватися з переломами та ранами сусідніх ділянок кінцівки.

Що робити?

1. Знерухоміти кінцівку в ділянці вивиху в такому положенні, у якому вона є, не намагаючись усунути вивих.

2. Дати знеболюючі засоби.

3. Не баритися із транспортуванням потерпілого до лікарні. 

4. Суворо забороняється смикати за кінцівку, не намагатися вправляти вивих самостійно!

При розтягненні в ділянці суглобу помітний набряк, проте зовні суглоб майже не відрізняється від неушкодженого. Біль помірний. Рухи в суглобі не обмежені, хоча можуть супроводжуватися помірним болем.

Що робити?

1. На ділянку суглобу накласти тиснучу пов'язку – фактично знерухоміти, – котра повинна значно обмежувати рухи в ушкодженому суглобі.

2. По можливості, забезпечити спокій потерпілому. До суглобу можна прикласти холод.

3. Дати знеболюючі. 

Інколи дуже важко відрізнити розтягнення від "незначного" перелому кістки поблизу суглобу. Тому, за найменших сумнівів консультація лікаря буде корисною.

• Переломи кісток кінцівок

Про наявність перелому кісток кінцівок у потерпілого можна напевне говорити при виявленні хоча б однієї з наведених ознак:

1) Деформація та/або вкорочення кінцівки;

 2) Незвичне, вимушене положення кінцівки; 

3) Рухомість у незвичному місці; 

4) Неможливість самостійних рухів чи опори на кінцівку. 

Слід зауважити, що інколи вказані ознаки виявити не вдається, потерпілого турбує лише сильний біль та набряк у місці травми. У таких випадках важко відрізнити перелом від звичайного забою. За будь-яких сумнівів, краще надати допомогу як при переломі та транспортувати потерпілого до лікарні.

Що робити?

1. Знерухоміти ушкоджену кінцівку. Обов'язковим є знерухомлення двох найближчих суглобів – вище та нижче місця перелому.

2. Дати будь-які знеболюючі засоби.

3. Дати пити воду, чай, тощо, проте, це не повинно затримувати транспортування потерпілого до лікарні.

Коли в місці перелому є рана, що сягає до кістки, такий перелом називається відкритим. Відкриті переломи є більш небезпечними та потребують негайної лікарської допомоги. Перш ніж знерухомлювати кінцівку, треба накласти на рану чисту тиснучу пов'язку для зупинки кровотечі. 

При виявленні значної рани кінцівки, після зупинки кровотечі бажано кінцівку знерухоміти, навіть при відсутності ознак перелому. 

При будь-яких травмах кінцівок слід звертати увагу на здатність потерпілого рухати пальцями травмованої кінцівки та на чутливість шкіри нижче місця травми. При порушенні відчуття дотику, занімінні кінцівки чи при неспроможності поворухнути пальцями – якомога швидше транспортувати потерпілого до лікарні. Допомогу надати як при переломі. 

Кінцівку знерухомлюють, примотуючи до неї за допомогою бинта, пасків, мотузок та іншого – дошки, лижі, гілля, тощо. 

Ногу фіксують у випростаному положенні, потерпілого транспортують на саморобних ношах. Руку фіксують на хустині, згинаючи її в ліктьовому суглобі на 90 градусів, при задовільному самопочутті потерпілий може пересуватися самостійно. 

Є ще простіший, "Пластовий" (скаутський), але абсолютно правильний підхід до травм кінцівок:

1. "Поламана рука чи вивихнута рука не грає в бадмінтон" а "поламана нога не ходить" – байдуже, який вигляд вони при цьому мають.

2. Кінцівку знерухомлюють за наявності протиприродного викривлення та порушення функції, як написано вище.

3. "Відкритий перелом = рана + перелом". Спочатку "лікуємо" як рану, а потім – як перелом.

Наступного разу поговоримо про страшні речі, котрі трапляються рідко, але є небезпечними – медичні жахи гуманітарної катастрофи: правила, які не повинні застосовуватися в мирному житті. А також – що ж насправді є "річчю першої необхідності" при збиранні тривожної аптечки.

Олександр Лінчевський, торакальний хірург, відділення політравми 17 клінічної лікарні м.Києва, спеціально для УП.Життя



Джерело:   http://life.pravda.com.ua